1. Виклад проблеми (формування основного завдання)

На сьогодні значна частина бізнесу (за неофіційними даними близько 40%) заощаджують на податках виплачуючи заробітну плату в «конвертах», офіційно оформляючи лише її мінімальне значення. З цієї мінімальної зарплати і сплачуються податки. Останнім часом посилено увагу податкових служб до зазначених порушень, проте лише посиленням контролю за суб’єктами господарювання проблему вирішити нереально.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Запровадити сплату податків з індикативної зарплати, тобто з мінімальної заробітної плати, помноженої на певний коефіцієнт. Коефіцієнти мають бути різними (для прикладу у керівника 5, у головного бухгалтера – 3, у працівників - 2).
Перехід на індикативну систему оподаткування доходів з одного боку збільшить надходження до бюджету, з іншого гарантуватиме працівникам достойне пенсійне забезпечення. Адже, через тінізацію виплати заробітної плати більшість працівників приватних підприємств після виходу на пенсію отримують мінімальний її рівень.

3. Принципи і механізми реформи

Норма щодо індикативного оподаткування заробітної плати повинна поширюватись лише на приватні підприємства оскільки державні, як правило не “мінімізують” податків, а виплачують зарплати офіційно. Виважено слід підходити і до виплати коефіцієнтів до заробітної плати, вони повинні бути диференційованими, щоб не постраждали ті, хто добросовісно сплачує податки. Можливо паралельно запровадити систему податкових пільг для кращих платників податків.

4. Необхідні кроки

Внесення змін до законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

5. Необхідні ресурси

Оподаткування за новою схемою можливе силами існуючих податкових служб.   

1. Виклад проблеми (формування основного завдання)

Тривалий час державні закупівлі здійснюються відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921. Зволікання з прийняттям Закону призводить до того, що закупівля деяких специфічних товарів регулюється окремими постановами Кабінету Міністрів України, послаблюється конкуренція та прозорість процесу закупівлі.
 
2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Необхідно прискорити прийняття Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти ”, у якому передбачити спрощення процесу закупівель, забезпечення більшої його прозорості та підвищення рівня конкуренції серед учасників торгів. Удосконалення механізму державних закупівель сприятиме економному витрачанню бюджетних коштів.
 
3. Принципи і механізми реформи

Складний механізм проведення процедур закупівель не сприяє зацікавленості суб’єктів господарювання до участі у тендерах, послаблює конкуренцію. Особливо актуальною є ця проблема в регіонах, де обсяги закупівель невеликі.
Спрощенню процесу закупівель сприятиме зменшення кількості документів щодо закупівель, які проектом Закону передбачається оприлюднювати на веб-сайті уповноваженого органу. Великий обсяг інформації, що підлягає оприлюдненню на одному порталі (23 документи), та стислі терміни оприлюднення кожного документа можуть повторити ситуацію, яка існувала під час функціонування Тендерної палати України, коли практично неможливо було здійснити процедуру закупівель через складності з оприлюдненням інформації та зловживання посадових осіб порталу.
Вирішити проблему можна встановивши вимоги щодо оприлюднення на порталі уповноваженого органу лише річного плану закупівель, оголошення про проведення процедури закупівель та оголошення про результати процедури закупівель. Іншу інформацію, дозволити замовникам торгів розміщувати на власних веб-сайтах або сайтах відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
 
4. Необхідні кроки (рекомендації)

Прискорити доопрацювання та прийняття Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

5. Необхідні ресурси

Спрощення механізму державних закупівель, забезпечення більшої прозорості процедур закупівель не потребує додаткових фінансових ресурсів крім коштів, необхідних для навчання фахівців у цій сфері.

ІІІ. Щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками

1. Виклад проблеми

Змінами, що внесені до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів наказом Державного казначейства України від 21.01.2010 №17 (щодо змін до пункту 4.5.3. Порядку) значно ускладнено процес фінансування бюджетних установ за незахищеними статтями витрат. Зокрема передбачено, що отримані від головних розпорядників коштів розподіли профінансованих з бюджету коштів між підвідомчими установами за незахищеними статтями видатків органами Державного казначейства України не виконується при наявності зареєстрованих фінансових зобов'язань за захищеними видатками в межах залишків невикористаних асигнувань. Таким чином, головні розпорядники коштів, яким підпорядковано декілька установ, в тому числі на різних територіях, змушені з усіма ними узгоджувати реєстрацію зобов’язань, що у більшості випадків є нереальним. При  реєстрації у день фінансування з бюджету зобов’язань хоча б однією підвідомчою установою, провести на наступний банківський день перерахування коштів з рахунків головних розпорядників розпорядникам нижчого рівня забороняється.
Ускладнює ситуацію і введення органами держказначейства регламенту роботи з клієнтами щоденно до 15 години (п’ятниця до 12.30), що фактично унеможливлює проведення за один робочий день перерахування коштів головними розпорядниками до підвідомчих установ.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Запроваджений у кінці минулого року механізм казначейського контролю за використанням коштів місцевих бюджетів в умовах кризи є дієвим механізмом забезпечення виконання соціальних видатків та розрахунків за спожиті енергоносії. Разом з тим, зважаючи на вищевикладені проблеми з використанням коштів, доцільним є відмінити згадані зміни та залишити діючий порядок лише для проведення розпоряджень на виділення коштів з місцевих бюджетів та платіжних документів розпорядників нижчого рівня.

3.1. Перегляд головним управлінням Державного казначейства України в області регламенту роботи з клієнтами.
3.2. Напрацювання головним управлінням Державного казначейства України в області пропозицій щодо призупинення змін, внесених до пункту 4.5.3. Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів наказом Державного казначейства України від 21.01.2010 №17.

4. Необхідні ресурси

Вирішення порушеного питання не потребує додаткового бюджетного фінансування, значним чином скоротить адміністративні витрати бюджетних установ в ході використання коштів місцевих бюджетів, та сприятиме зменшенню навантаження на працівників економічних служб головних розрядників коштів місцевих бюджетів.

IV. Щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині розширення повноважень органів місцевого самоврядування

1. Виклад проблеми

Протягом останніх років залишається невирішеним питання визначення джерела фінансування установ позашкільної освіти, місцевої пожежної охорони, окремих закладів, що надають соціальні послуги для дітей, молоді та сімей. У зв’язку з віднесенням цих видатків до таких, що не враховуються у міжбюджетних трансфертах, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування змушені при формуванні місцевих бюджетів спрямовувати на ці цілі кошти, що призначені для виконання делегованих державою повноважень.
Пропозиції про віднесення таких витрат до видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів з державного бюджету неодноразово порушувалися перед центральними органами влади.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

З метою підвищення фінансової самостійності місцевих бюджетів, збільшення фінансового забезпечення фінансування галузей соціально-культурної сфери та зважаючи на важливе значення вказаних вище закладів для існування сільських громад, надзвичайно важливим є прийняття рішення про віднесення таких видатків до делегованих державою повноважень, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Таке рішення дозволить вивільнити в місцевих бюджетів області більше 30,0 млн. гривень.

3. Необхідні кроки

Напрацювання пропозицій щодо внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

4. Необхідні ресурси

Фінансове забезпечення вирішення порушеного може розглядатися виключно в рамках проведення адміністративної та бюджетної реформи.

V. Щодо удосконалення порядку надання та погашення середньострокових позик місцевим бюджетам

1. Виклад проблеми

Протягом 2009 року п’ятьма місцевими бюджетами області отримано 38,3 млн.грн. безвідсоткових середньострокових позик на суму недовиконання розрахункових доходів І-го кошика. Станом на 1 січня цього року уся ця сума віднесена на заборгованість місцевих бюджетів. Відповідно до діючого порядку надання та погашення позик (постанова КМУ від 25.02.2009 №157) у 2010 році, при досягненні  виконання прогнозних доходів І-го кошика, позика має бути погашена в повному обсязі, що може створити значні проблеми у виконанні видаткової частини окремих бюджетів.
Міністерством фінансів України у зв’язку з складністю та недосконалістю механізму повернення позик як виняток, в порушення діючого порядку, роз’яснено, що повернення позик у 2010 році здійснюється в межах перевиконання розрахункових показників відповідних доходів. Разом з тим, зміни до чинного порядку, щодо його удосконалення та недопущення зриву виконання місцевих бюджетів – боржників не внесено.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Необхідним є в законодавчому порядку затвердити принципи надання середньострокових позик, як гарантії виконання місцевих бюджетів у частині делегованих державною повноважень в умовах формульного розрахунку дотації вирівнювання з державного бюджету. Окремим питанням є необхідність удосконалення механізму повернення позик, одержаних у минулих роках через проведення їх погашення виключно у разі перевиконання розрахункових показників надходжень на відповідний бюджетному періоді та на суму такого перевиконання.

3. Необхідні кроки

Напрацювання пропозицій щодо внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України та проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”.

4. Необхідні ресурси

Вирішення порушеного питання не потребує додаткового бюджетного фінансування і сприятиме фінансовому оздоровленню місцевих бюджетів.

VI. Щодо поновлення вексельної форми розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ за імпортований товар

1. Виклад проблеми

Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.
У 2007 році 84 суб’єкти господарювання використовували вексельну форму сплати ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України.
За рахунок погашення податкових векселів грошовими коштами всього протягом 2007 року до Державного бюджету надійшло 130,3 млн.грн. ПДВ.
Згідно ст. 63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” та ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” заборонено у 2008-2009 роках надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками і зборами (обов'язковими платежами).
Листом Верховного суду України від 21.04.2008 №21-7/2008 зазначено, що законодавчі норми про заборонення надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред'явлення податкового векселя.
Призупинення в 2008 році вексельної форми сплати ПДВ при імпорті товарів суттєво вплинуло на зменшення надходжень ПДВ у порівнянні з 2007 роком. Платники ПДВ, які використовували вексельну форму, зменшили сплату цього податку у 2008 році порівняно із 2007 роком на 129,9 млн.грн., або на 93,2 відс., що стало основною причиною зменшення збору ПДВ в цілому по області на 107,1 млн.грн. та невиконання бюджетного розпису Мінфіну з ПДВ, доведеного області на 2008 рік.
Протягом 2008-2010 рр. суб’єкти господарювання-імпортери не використовували вексельну систему, а тому надходження ПДВ за рахунок погашення векселів грошовими коштами були відсутні.
Проте відсутність податкових векселів зумовило зростання сум податкового кредиту за рахунок сплати ПДВ митним органам, що стало основною причиною зростання залишків невідшкодованого ПДВ.
Станом на 01.01.10 по підприємствах, які використовували у 2007 році вексельну форму сплати ПДВ, залишок невідшкодованого ПДВ складає 219,4 млн.грн. (ТзОВ „Кроноспан УА” – 58,7 млн.грн., ТзОВ” Вест ойл груп” – 27,1 млн.грн., ВАТ ” СКФ Україна” – 14,6 млн.грн., і ін.), в тому числі з порушенням термінів відшкодування – 79,3 млн.грн.
При наявності таких сум вказані суб’єкти господарювання не будуть у 2010 році потенційними платниками ПДВ, оскільки у випадку нарахування ПДВ до сплати, суми будуть зараховані в рахунок бюджетного відшкодування або від’ємного значення попередніх звітних періодів.
У зв’язку із припиненням у суб’єктів господарювання області відбувається вимивання власних обігових коштів. А тому, даним суб’єктам господарювання необхідно залучати кредитні кошти банків зі сплатою значних відсотків. Зазначене негативним чином впливає фінансовий стан таких підприємств, оскільки сплата відсотків за кредитні кошти збільшує витрати підприємства і зменшує його прибутки та рентабельність. Як наслідок, додаткові витрати можуть бути причиною збитковості підприємств-виробників.
З метою збільшення надходжень ПДВ до бюджету та надання можливості стабільної господарської діяльності виробничих підприємств-експортерів є необхідним поновлення норми законодавства щодо використання вексельної форми розрахунків з ПДВ при ввезенні товарів на митну територію

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Метою поновлення вексельної форми розрахунків з ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України є збільшення надходжень ПДВ до бюджету, зменшення залишків невідшкодованого ПДВ та пожвавлення ділової активності підприємств. Очікувані додаткові суми надходжень ПДВ по області становлять 100-150 млн.грн. в рік.

3. Принципи і механізми реформи

Механізмом реалізації пропозиції є врахування норми п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” при прийнятті Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”.

4. Необхідні кроки

При прийняття Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” врахувати, що заборона надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками і зборами (обов'язковими платежами) не поширюється на механізм сплати ПДВ шляхом видачі податкових векселів при митному оформленні товарів, які ввозяться на територію України підприємствами-виробниками відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

5. Необхідні ресурси

Проведення зазначеної реформи не потребує додаткових кадрових, матеріально-технічних та фінансових ресурсів, оскільки вексельна форма розрахунків по ПДВ при імпорті товарів дієво функціонувала протягом 2008 року.

1. Виклад проблеми (формування основного завдання)

Волинський край багатий своїми природними ресурсами, і останні роки заготівля ягід, грибів, лікарських рослин стає додатковим заробітком  для жителів області, та чи не єдиним – для її поліських районів. Так в минулому році від їх заготівлі громадяни області отримали близько 10 млн.грн. доходів.
Крім того, податки, що сплачуються заготівельниками, суттєво поповнюють місцеву казну.
Майже вся заготовлена суб’єктами підприємницької діяльності дикоросла сировина, як на території Волинської області, так і інших областей України, відправляється на експорт. Тільки 17 відсотків експортованої суб’єктами господарювання Волинської області чорниці у 2009 р. відповідно до документів заготовлено на території Волинської області.
Сплата податків і зборів від діяльності пов’язаної з заготівлею дикорослої лісової продукції здійснюється по місцю заготівлі при наявності виписаних спеціальних дозволів (лісових квитків).
Підтвердження достовірності походження продукції, заготовленої на території інших областей шляхом проведення податковими органами зустрічних перевірок є довготривалим в часі та іноді безрезультатним через наявність цілого ланцюгу перепродажу такої продукції.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Створити умови для суб’єктів господарювання, що здійснюють заготівлю дикорослої лісової продукції, які не допустять неправомірних переваг у конкуренції та унеможливлять утворення схем мінімізації доходів отриманих суб’єктами господарювання від діяльності пов’язаної з використанням лісової продукції. Очікується збільшення надходжень до місцевих бюджетів податку з доходів фізичних осіб та збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення.

3. Принципи і механізми реформи

З метою запобігання та усунення порушень законодавства, які допускають суб’єкти підприємницької діяльності в процесі спеціального використання лісових ресурсів, пропонуємо ввести регулювання Законом від 08.09.05 №2860-IY „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів” експорту лісових ресурсів від заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань та запровадити аналогічний Порядок при здійсненні експортних операцій з ними.

Згідно із вищезгаданим Законом визначено особливий правовий режим експорту та реалізації лісо- та пиломатеріалів. Відповідно до ст.1 Закону термін лісоматеріали вживається для деревних матеріалів. Постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005 р. №1260 затверджено „Тимчасовий порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій”. Дія цього Порядку поширюється на всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності і є обов’язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів.
    
4. Необхідні кроки (рекомендації)

Ст.3 Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів” від 08.09.2005 р. передбачена реалізація суб’єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів.

Перелік лісоматеріалів (ст. 1 цього Закону) доповнити:
- Другорядні лісові матеріали та побічні лісові користування.
    П. 1 форми Сертифіката, затвердженої наказом комітету лісового господарства України від 07.09.2007 р. №528 викласти:
1. Лісокористувач (найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, лісорубний (лісовий) квиток: серія , номер, дата видачі).

5. Необхідні ресурси

Введення зазначеного порядку призведе до зменшення перевірок суб’єктів господарювання як органами державної податкової служби, так і державної лісової інспекції.
Необхідними є додаткові ресурси (трудових та фінансових) для впровадження Сертифікату походження, проте із врахуванням зменшення витрат на проведення контрольно-перевірочних заходів та збільшення надходжень до бюджету очікується позитивний ефект.